November 15th, 2007

nuclear

"Уралкалий": Провал





Для тех, кто в теме: провал с большими, даже глобальными политическими последствиями :)
Но если так рухнет "Сильвинит", страховать "Сильвинит", пока выкарабкается, будет некому.

obsrvr
nuclear

Юрий Дракохруст. Все та же белорусская книга.

Чисто техническое. Навожу порядок с в посте рецензиями и отзывами. Всюду ставлю ссылочки на перепечатку в своем блоге. Прямые ссылки бывает исчезают, если на их родных сайтах какие-то трансформации.


Collapse )
nuclear

190.Все крупные партиз. соединения на Волыни базировались в 43г. в польских селах.Удар УПА по ним.

Масловский-2 (ссылки касаются также главы, перепечатанной в предыдущем посте, нумерация сквозная для обоих глав)

Значит, Бринский тоже стоял на Волыни на базе польского села, по-крайней мере в начале сентября 43г. И это село и его отряд был тоже атакован УПА крупными силами. Село вместе с жителями было уничтожено.

То есть из четырех крупных советских партизанских соединений, действоваших на Волыни-Полдесье в начале 43г. три - Медведева (НКВД), Прокопюка (НКВД) и Бринского (ГРУ) базировались в крупных польских селах или возле них и непосредственно опирались на поляков. Все останавливали резню поляками украинцев. Причем Бринский и Прокопюк - по национальности украинцы, Медведев - по отцу, вроде, еврей, по матери - руский или белорус (или тоже украинец?).

Проверить по соединению Сабурова и позднее Федорова. Скорее всего, Сабуров тоже опирался на поляков. Ковпак - рейдовое соединение, но наверняка набор в свой состав людей на местах тоже осуществлял в значительной степени среди поляков.

Бегма под Луцком в 43г. получил прямой приказ Хрущева активно привлекать в свой отряд поляков. Наверняка, привлек.

А других-то крупных соединений советских партизан на Волыни-Полесье в 43г., видимо, и не было (уточнить).

Известно, что Бринский также подбирал по лесам бежавших из гетто евреев и даже создал гражданские еврейские лагеря. Ковпак освободил целое гетто. Медведев брал к себе еврев. Линьков, которому подчинялся Бринский известен тем же. Сабуров, если память не изменяет, также брал евреев в соединение. Ковпак создал из евреев даже какую-то внутренню боевую единицу. Все эти партизанские соединения также вбирали в свой состав советских окруженцев, часто неукраинцекв по национальности. Фактически, только советские партизаны были последовательно нанационалистической силой на Волыни-Полесье и по идеологии и на практике. УПА и немцы опирались в идеологии на националистические постулаты, а на практике ограниченное время использовали представителей тех или иных национальностей в своих интересах выборочно: евреев-врачей в отрядах УПА, поляков в немецкой полиции против УПА и т.д.

Однако действия УПА в первой половине 43г. Только возникнув УПА атаковала Медведева, Ковпака, Бринского. Во всех случаях УПА стремилась уничтожить сами эти спецотряды и разрушить социальную и экономическую базу созданных ими соединений. Эти отряды-соединения имели важные диверсионно-разведывательные задания по линии Ставки. Медведев обеспечивал работу Кузнецова в Ровно и вел диверсионую деятелность в районе Ровенского ж\д узла. Бринский сел с развед.диверсионными задачами у ж\д узла Ковеля. Ковпак вообще выполнял задачу статегической важной по уничтожению нефтепромыслов в районе Дрогобыча. И т.д.

Сама УПА задачи параллизовать немцекое ж\д сообщение и добычу нефти возле Дрогобыча перед собой не ставила. То есть действия УПА обеспечивали бесперебойное транспортное сообщение Германии с отступающими на юге немецкими войсками.


"А суть тут така. Опис цього бою (по суті, сутички, яка сталася через непорозуміння) П. Мірчук подає перекручено, фальшиво. Дійсно, кілька 7 сотень УПА готували напад на сусіднє польське село Засмики (тепер підпорядковане сільраді Любитів Ковельського району). Так сюди були стягнені три курені упівців з військової округи "Турів", що діяла на Поліссі. А в Засмиках поляки несли кругову оборону проти нападів упівців і боївок служби безпеки ОУН, їх підтримували радянські партизани з місцевого загону з'єднання Героя Радянського Союзу полковника А.П. Бринського. Якраз в той час збройні формування ОУН - УПА масово винищували польське населення на Волині. 7 - 9 вересня 1943 р. і відбувся напад упівців на село Засмики та ще кілька сусідніх сіл та хуторів, де жили поляки. Засмики разом з його жителями й охоронцями були повністю ліквідовані."


Collapse )
nuclear

pioneer_lj

Вот думаю, как закончу разбираться с Шухевичем и его полицаями, может, взяться за pioneer_lj?
По той же схеме. Не пожалеть времени. В порядке "источниковедения" новой группы источников, которые стала представлять собою развившаяся Сеть? И сетевые источники классифицировать и этого мутного психа понять лучше.

Дабы мир стал слегка почище.
nuclear

191.Дивизия СС "Галичина" как аналог антипартизанск.корпуса Бах-Залевского.Служебный рост Побегущего

Масловский-3.

28 апреля 43г. немцы торжество объявили о начале формирования Дивизии СС "Галичина". Как раз Ковпак движется на Карпаты. В марте-апреле на Волыни - массовый уход в УПА местной полиции и начало резни поляков и атака против советских партизан. А также - подчинение этой УПА Бульбы. Примерно в апреле - начало формирования Украинской национальной самообороны в Галиции.

Т.е. немцы пошли на моссовое вооружение украинцев в рамках коллаборантских структур в Галиции, уже зная, что в марте на Волыни начался массовый уход таких же коллаборантов в как бы антинемецкую УПА. Хм.

Примерно в это время Шухевич возглавил Штаб УПА, а вскоре и всю УПА. А его бывший командир по украинскому батаьлону под Лепелем обегущий стал командиром полка в Дивизии "Галичина". Причем поначалу Побегущий был наиболее высоким офицером по званию из всех имевшихся в дивизии. История с обстоятельствами вывода укр. батальона из Беларуси на служебный рост Побегущего отрицательно никак неповияла.

Как интересно:

"І хоч 28 квітня 1943 р., в час проголошення декрету губернатора і дистрикту "Галичина" Вехтера, дивізія представлялась як стрілецька дивізія військ СС, гітлерівське командування, а вірніше управління військ СС, перший набір "добровольців" послано було в поліцейські частини ("охоронні" війська СС). Саме це старанно приховують усі націоналістичні і навіть іноземні автори і дослідники історії дивізії.

Гайке свідчить:

"Щойно 18 липня 1943 р. відбувся виїзд першої групи дообровольців із Львова на вишкіл. Спочатку їх розміщено в таборі "Гайделягер" (в Пусткові поблизу Дембіци). Їх розформовано в 4-й, 5-й, 6-й, 7-й, 8-й поліцейські полки". [28] "

Ха!
Так дивизия СС "Галичина" - по изначальной задумке - это просто расширенный украинский батальон 201-й дивизии: те же задачи, отработанная тактика антипартизанской войны, частично - те же офицеры. Командование полком для Побегущего с его опытом непосредственных боевых действий и треннинга антипартизанских соединений - это максимально возможный уровень командования при его квалификации.

"На початку лютого 1944 р. в дивізію надходить термінове розпорядження з управління військ СС генерал-губернаторства про сформування на базі дивізії "бойової групи" для боротьби з радянськими і польськими партизанами. "Бойова група" в складі одного батальйону і батареї легких гармат протягом доби доби відправлена в райони Чесанова, Любачева, Тарнограду, Білограю і Замостя (Польша). Через кілька днів була відряджена друга "бойова група" "для боротьби з большевицькими партизанами" в напрямі північно-західному від Львова. Гайке відзначив, що обидві групи "діяли досить успішно". Однак про ті "успіхи" Гайке не розповідає. Друга група, як добре відомо, діяла в Гуті-Пеняцькій, поблизу Золочева на Львівщині, проти польського населення і групи радянських та польських партизанів. ...

Отже, по суті, дивізія СС "Галичина" з липня 1943 р. була абсолютно поліцейською: з поліцейським генералом на чолі, з п'ятьма поліцейськими полками, з командним складом недавніх поліцейських формувань. Та й виконували підрозділи дивізії, що ще не встигла остаточно сформуватись, чисто поліцейські (каральні) функції і завдання. Все це незаперечно.

А що ж далі?

Гайке:

"Навесні 1944 року до складу дивізії врешті було включено поліційні полки чч. 4, 5 а згодом 6, 7, 8. Щоб добитися перенесення цих полків, треба було довгих і твердих домагань УЦК, губернатора Вехтера і самих вояків цих полків... Поліційні полки були сформовані з добровольців, призваних до дивізії першим набором. Вони проходили бойове навчання біля Гдині, Білостоку, в Меці, По, Тарб і Сольє-де-Борн у Франції. Тут вони мали такий склад: 4-й полк - Gal. SS-Freiw. Regiment, Галицький СС - добровольчий полк... Старшинами і підстаршинами поліційних полків були виключно німці". [33]

І далі:

"На початку лютого 1944 року 4-й полк було перекинуто до Галичини на боротьбу з большевицькими партизанами, де він згодом брав участь у боях з Червоною Армією під Тернополем. У Франції вояки закінчили вишкіл і навесні 1944 року їх у більшості надіслано до дивізії в Нойгаммер. Під час вишколу їх використовувано також для поборювання французьких партизанів. При ліквідації поліційних полків у Франції деякі вояки перейшли до лав французьских партизанів, напр. Група Осипа Круковського, яка становила окремий відділ в групі майора Легранда".[34]

Таким чином виходить, що 14-та гренадирська дивізія СС "Галичина" тільки кілька місяців (березень - липень 1944 р.) була дійсно польовою і стрілецькою. Після ж розгрому під Бродами в липні того ж року, рештки її вже восени знову переформовують в тому ж Нойгаммері на базі запасного полку, який тут залишався на вишкіл, в звичайну поліцейську ("охоронну") дивізію СС і використовують не у фронтових, а в каральних цілях. "


Впрочем, исходя из численности дивизии СС "Галичина" и имевшегося резерва - тысяч в 30 добровольцев, которых "не взяли" по каким-то причинам, это была не двизия, а антипартизанский корпус. Даже - армия, если считать местную полицию просто приданными дивизии силами. Уж не прдублировала ли эта дивизия по структуре корпус Бах-Залевского, под командованием которого находился укаринский батаьлон 201-й охранной полицейской дивизии под Лепелем? Тогда для Побегущего служебный рост просто логичный: из командира батаьлона в конце 42г. уже в конце апреля в мае 43г. - командир полка в аналогичной антипартизанской дивизии-корпусе.

Далі Гунчак подає таблицю, седячи з якої, на початок червня 1943 р. в дивізію СС "Галичина" записалося 81999 чоловік, прийнято 52875, відмовлено в мобілізації 29124 чоловікам.

Близкие Бульбе мельниковцы, значит, пошли с середины 43г. именно в дивизию "Галичина". Хм.

Интересная хронология. Март - начало перевода украинской полиции на Волыни в УПА:

"Можливо, що ідею вони вперше обговорювали з Гіммлером 1 березня 1943 року. Під час бесіди 4 березня 1943 року Вехтер передав Гіммлеру листа із пропозицією, якщо Гіммлер це схвалить, обговорити з українськими провідниками створення добровольчої дивізії СС "Галичина". Вехтер також долучив проект звернення до молоді Галичини...

Однако, как Гиммлер учитывал национальные чувства украинского народа :) :

"Т. Гунчак у книзі "У мундирах ворога" оповідає про те, як основна маса новобранців до дивізії СС "Галичина" проходила підготовку в "охоронних" військах СС:

"Одну групу українських новобранців, про наявність якої Військова управа дізналася випадково восени 1943 року, відправили без їх відома до поліційних загонів, де вони мали пройти рекрутський вишкіл. Набір новобранців для цієї програми відбувався таємно, адже це порушувало суть українсько-німецької угоди про те, що українців готуватимуть лише для фронтової служби. Те, що трапилося, не було ні примарою, ні результатом непорозуміння. Воно стало результатом прямої інструкції Гіммлера від 24 червня 1943 року про те, що з числа галицьких добровольців 12000 призначалися для формування так званих "поліційних полків". До того ж він віддав розпорядження шефу порядкової поліції забезпечити для цих полків 500 німецьких офіцерів та унтер-офіцерів. Поліційні власті та центральне бюро СС мали забезпечити зброю й обладнання".[56] (Виділено мною - В.М.). Гунчак додає:

"Гіммлер знав про небажання українців служити у поліційних загонах, тому розпорядився, щоб вони, з політичних та психологічних мотивів, називалися "Галицькими добровольчими полками СС" і позначалися відповідними номерами від 4-го по 8-й. У своїй інструкції від 5 липня 1943 року Гіммлер згодом поінформував офіцерів СС, які займалися питанням українських добровольців, що протягом липня необхідно набрати 12 тисяч новобранців для створення полків під номерами від 4-го по 8-й...

Звичайно, траплялися й такі, яких набирали для дивізії, але замість цього відправляли до "поліційних полків". [57] "

Да, чтобы не забыть: Масловский цитирует Лебедя про украинский батальон Побегущего-Шухевича, где тот называет батальон в момент вывода из Беларуси "деморализованным".



28 березня 1943 року Вехтер отримав відповідь Гіммлера, що створення дивізії він загалом підтримує. Щоби заручитися підтримкою впливових чинів із СС, Вехтер переговорив із Крюгером, генералом СС, а через два дні - з шефом штабу СС группенфюрером СС Бергером. "Натхнений успіхами цих переговорів, - пише далі Гунчак, - 12 квітня 1943 року Вехтер скликав нараду, на якій мали висловити свою думку про формування дивізії керівники партії, вищі функціонери з поліції та СС."





"Пополудні, - продовжував Паньківський, - Вехтер прийняв у присутності вищих німецьких урядовців членів ВУ (військової управи дивізії СС "Галичина" - В.М.) і її уповноважених у краю. Він з'ясував завдання ВУ та ствердив і наголосив, що вона є "органом губернатора". Бауер відчитав список членів ВУ і уповноважених. Всі вони отримали номінаційні (ті, що підтверджують особу - В.М.) грамоти. До складу ВУ належали: Альферд Бізанц - голова, Осип Навроцький - начальник канцелярії (фактично керував справами), Євген Пиндус - перший, а Степан Волинець - другий заступники начальника канцелярії, мітрат о. д-р Василь Лаба - референт душпастиря, Михайло Хронов'ят - референт доповнень (організація і вербування), д-р Володимир Білозір - референт здоров'я, Іван Рудницький - референт правний, Михайло Кушнір - референт пропаганди, Зенон Зелений - референт молоді, Володимир Макарушка -референт старшин, Андрій Палій - референт допомоги родинам, Юрій Крохмалюк - референт історико-архівний, пізніш званий історико-військовим відділом ВУ." [6]