Юрий Гуралюк (guralyuk) wrote,
Юрий Гуралюк
guralyuk

74. Пересматривал свои первые записи на тему Шухевича. Так в Боровках точно стояли украинцы!

(Украинская АН про УПА)

Ага, значит штаб свой Побегущий с Шухевичем держали прям там же, где и "генерал Якоби". И там же - какие-то крупные склады с амуницией и оружием. Что за склады? "Комень" - уж не Каменка ли, чей гарнизон был разгромлен партизанами 1.09.42? :)

Забавно будет, если выясниться, что они действительно своего командира дивизии советским партизанам сдали, чтоб их партизаны выпустили в ридну Украйину из-под этого Лепеля. А что еще думать? Штабная колонна - ок.80 человек. Засада - возле самих Боровок, где "друга сотня сотника Бригидера", в Каменке - явно, тоже украинцы. Никакой помощи из Боровок и Каменки колонне не пришло, во всяком случае, партизаны об этом не пишут, часть охраны колонны разбежалась ;) Если Побегущий распылил свои силы между колонной, Боровками и Каменкой - кранты колонне за пару минут. Еще и машины взорвались удивительно удачно, хотя дорогу перед тем утром "разминировали". Партизаны вообще смогли замаскироваться даже не в лесу, а среди поваленных, но неубранных деревьев вдоль дороги. Хм. А разведка у полицаев - вообще кошмар: из штаба бежит целая группа коллаборантов во главе с "художником" за несколько дней до засады, какой-то рядовой партизан Хоняк в воспоминаниях и то пишет не стесняясь - про штабную колонну партизаны знали из данных агентурной разведки, отряд Флегонтова полицаи вообще проморгали, а он по званию если в армейские переводить - полковник (капитан Гсбезопасности). Формирование целой бригады "Дубова" из трех отрядов проморгали. Штурм гарнизона в Каменке в 9 км от Боровок, где штаб дивизии стоял и штаб батальона и склады - и тот проморгали. Избиение какое-то, а не засада. А, ведь, стоило всего лишь перекинуть в сопровождение колонны не 80 человек, а еще и сотню, например, Шухевича... Все леса партизанами в эти дни, что называется начали кишеть просто, а в штабной колонне 80 чел. Вроде на 9-14 автомобилей по разным источникам.

Кстати, а зачем этот штаб покинул гостеприимную деревню с большими складами амуниции и оружия, охраняемую ветеранами аж полка "Бранденбург"? Боялись штурма деревни партизанами? Не доверяли украинцам? Какова судьба складов?

У Білорусії 201-й український батальйон не був сконцентрований в одному місці. Солдати його чотами й сотнями розсіювалися по різних опорних пунктах (stьrzpunkt). Так, друга сотня сотника Бригідера служила в м. Боровки при штабі куреня, одночасно охороняючи великі склади амуніції та зброї, а інші частини перебували в Лепелі, Бойчеково, Комені, Жарах, Воронежі (білоруське село коло річки Березини), Борисові, Велівщині, Боженковичах та інших дрібних поселеннях 123.

Після приїзду до Білорусії курінь отримав завдання — охороняти мости на ріках Березині та Двіні. Для цього легіон розмістили на простор і уявного квадрата зі стороною в 50 кілометрів. Відділам, що перебували в містечках (там головним чином квартирували чоти після
боїв у лісах), було також доручено охороняти місцеву німецьку адміністрацію. Крім того, до обов’язків українців належало постійне
прочісування лісових масивів для виявлення й знешкодження партизанських баз і таборів. Кожна сотня Легіону охороняла відведений їй квадрат, сторона якого мала 12 кілометрів, окрім 2-ї сотні, що завжди залишалася при штабі, — 3-тя сотня поручника Сидора була на півночі зони відповідальності українського батальйону, 1-ша сотня Шухевича — в центрі, 4-та — поручника Павлика — на півдні 124.

Тактика щоденного “прочісування” лісових масивів не давала потрібного результату, зате завдавала болючих втрат і приносила виснаження українському відділові. Переслідуючи партизанів на погано знайомій території, солдати натрапляли на ворожі засідки, підривалися на мінах або гинули в непролазних білоруських болотах.
...
Підсумовуючи відомості про перебування українського легіону в Білорусії, зазначимо, що батальйон рівно дев’ять місяців пробув на
партизанському фронті, хоча спеціально не готувався до пртизансько ї війни, і здобув у цій боротьбі великий бойовий досвід. За приблизними підрахунками, легіонери знищили більше 2000 радянських партизанів. (Без убитых и зачтенных в качестве партизан, как было принято у немцев с полицаями, мирных жителей - абсолютно нереальная цифра - guralyuk)


123. Кальба М. У 50-ліття Дружин Українських Націоналістів // Визвольний
шлях. — Лондон, 1991. — № 8. — С. 970, 971.
124. Там само. — С. 83.
Tags: Украинские коллаборанты
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 3 comments